29 березня 2016 року в актовій залі коледжу відбулося засідання круглого столу на тему: «Душевне та духовне як основа виховання та навчання»

Вступне слово сказала голова циклової комісії суспільних дисциплін,  Славич Леся  Володимирівна, до слова спільної молитви запросив о. Тарас Рисей, настоятель храму святого великомученика  і цілителя Пантелеймона, голова комісії у справах душ пастирства охорони здоров’я Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, капелан Самбірської ЦРЛ, духівник організацій УМХ і «Ноїв ковчег»

 

Войтків Леся Василівна, викладач суспільних дисциплін виступила з доповіддю на тему : «Філософсько-педагогічне значення «філософії серця».

В якій зазначила, що успіх виховання залежить не від тих чи інших прийомів, технологій, методик, а в першу чергу від налаштованості душі вихователя, від його власної віри в правду, віри в добро, віри в красу. Автор душевне пов’язує зі станами віри, надії і любові, а духовне – Істиною (Правдою), Добром і Красою. Поєднання душевності і духовності у живому серці – і є віра в правду, добро і красу, любов до правди, добра і краси».

Юлія Заплатинська студентка І курсу, групи ДО-11 виступила  з доповіддю на тему : «Духовність та мистецтво як серце та душа українського народу у діяльності Андрея Шептицького», та зробила висновок, що Митрополит Андрей Шептицький був великим естетом. Любив мистецтво усією душею. Скільки разів ще в юності подорожував за кордоном лише з однією метою – вивчати живопис, архітектуру, ознайомитися з культурою тієї чи іншої країни. Але також з не меншою цікавістю вивчав і українське мистецтво, збираючи усе вартісне, рятуючи від загибелі та мав великий вплив на духовний розвиток молоді.

Це людина, яка зусиллями власної думки прийшла до національної свідомості, священнослужитель, який особливо чуйно дбав про гідність та інтереси свого поневоленого народу.

Працюючи над вивченням усього його життя, а особливо пов’язаного з мистецтвом, неможливо не помітити турботи митрополита про збереження українцями національної ідентичності, що зберігається саме завдяки художнім творам.

Також митрополит Андрей Шептицький усвідомлює важливість сім’ї у формуванні цінностей підростаючої особистості. Намагається донести батькам те, що вони  виховують дітей не тільки для сьогодення , а й для майбутнього. Збереження сакральних пам’яток  стає одним з ключових завдань Митрополита, його прикладу для батьків зберігати мистецьку історичну спадщину майбутнім поколінням.

Він говорив про те, що молодь повинна виховуватись в українському дусі, на грунті рідної української мови. Ми вважаємо, що ця проблема актуальна і зараз, адже багато хто з корінних українців зараз розмовляє російською, а не мовою своєї держави, своєї Батьківщини.

Тож потрібно прислухатись до слів, до усіх аспектів  душпастирства  Андрея Шептицького та почерпнути з них моральності, згоди, любові та якостей, що формують  нашу свідомість. Розуміємо, що духовність і мистецтво справді є душею і серцем українського народу. А приклад великої рушійної  праці митрополита Андрея Шептицького нам це доводить».

До майбутніх педагогів промовляв і о. Тарас Рисей. Він закликав молодь до правильного духовного розвитку, пояснив, що лише маючи моральні цінності та релігійну основу, вчителі зможуть виховати дітей добрими людьми, християнами. Отець Тарас сказав, що людина правильно духовно розвиватиметься тільки у любові до Бога. Також він чітко означив межу між духовністю та душевністю.

Заступник директора з навчальної роботи Собковська О. М. зауважила, що засідання круглого стола спонукало всіх присутніх, як досвідчених викладачів, так і студентську молодь обдумати почуте, так як культурно-національне відродження українського суспільства вимагає переосмислення ролі релігії в духовному житті нації як стабілізатора національної єдності та важливого чинника формування національної свідомості, гаранта моральності.